Монолог. Особливості, критерії та оцінювання

 Сутність монологу як виду усного мовлення. 

Основні мовні особливості та етапи формування вправ

Монолог — це безпосередньо спрямований до співрозмовника чи аудиторії організований вид усного мовлення, який передбачає висловлювання однієї особи.

Державний освітній стандарт з іноземної мови (загальна середня освіта) передбачає оволодіння такими типами монологу: 
коротке повідомлення;
розповідь;                                              
опис;
розмірковування/переконання.

В методиці навчання іноземних мов виділяють три етапи формування монологічних умінь.

В основу кожного з них покладена якість висловлювання учнів, причому ця якість обов'язково веде до збільшення обсягу зразків мовлення (ЗМ), що використовуються учнем.

Завдання першого етапу полягає в тому, щоб навчити учнів об'єднувати ЗМ рівня фрази в одну понадфразову єдність.

 На другому етапі учні вчаться самостійно будувати висловлювання понадфразового рівня. Навчання монологічного мовлення на цьому етапі здійснюється за допомогою різних опор, зображальних, вербальних, комбінованих.

 Головне завдання третього етапу — навчити учнів створювати монологічні висловлювання текстового рівня різних функціонально-смислових типів мовлення в такому обсязі.

Для набагато кращого сприйняття та розуміння методики із впровадження 

застосування  системи  вправ  для  розвитку  монологічного  мовлення  зобразимо 

відповідність  між  етапом  текстотворення  та  відповідними  йому  вправами  у 

вигляді таблиці.

https://bubbl.us/h=2f23d5/5e89ef/30o0cdLBhpU8U&r=1908170577

Основні критерії оцінювання 

монологічного мовлення 

учнів 5 класу

– виявляти обізнаність із теми, що розкривається (усно чи письмово);

– здобувати потрібну інформацію в різноманітних джерелах (зокрема користуватися ІКТ) для створення власних усних і письмових висловлювань;

– будувати висловлювання певного обсягу, типу й стилю, добираючи й упорядковуючи необхідний для реалізації задуму матеріал (епізод із власного життєвого досвіду, прочитаний або прослуханий текст, епізод із кінофільму, сприйнятий (побачений чи почутий) твір мистецтва, розповідь іншої людини тощо) і використовуючи мовні засоби оформлення; продукувати чітке, плавне, зв’язне мовлення з ефективною логічною структурою, що допомагає слухачеві сприйняти й запам’ятати почуте;

– будувати композиційно й змістовно завершене висловлювання;

– ураховувати мету спілкування, адресата мовлення; формулювати основну думку висловлювання;

– розкривати тему висловлювання тощо.

Під час оцінювання усного монологічного мовлення враховуються також такі аспекти: здатність дотримуватися культури мовлення й правил спілкування з урахуванням мовленнєвих ситуацій; виявляти певний рівень творчої діяльності; вільно й невимушено триматися перед слухачами, підтримувати з ними зоровий контакт; доцільно й ефективно використовувати позамовні засоби (постава, міміка, жести).

На основі вищезгаданих критеріїв та показників оцінки рівня володіння учнями говоріння(монологічного мовлення) було визначено чотири рівня володіння англійською мовою: початковий, середній, достатній, високий, які відповідали балам по 12-бальній шкалі оцінювання та певному набору умінь і навичок.

Рівні навчальних досягнень	Бали	Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
I. Початковий	1	Учень знає вивчені найбільш поширені слова, проте не завжди адекватно використовує їх у мовленні.
	2	Учень використовує прості непоширені речення з опорою на зразок.
	3	Учень знає вивчені найбільш поширені словосполучення, проте не завжди адекватно використовує їх у мовленні.
II. Середній	4	Учень використовує у мовленні прості речення і за опорами робить короткі повідомлення; у його мовленні є помилки.
	5	Учень уміє робити короткі повідомлення з вивченої теми за опорами, вжива­ючи прості речення, ставить запитання і відповідає на них з опорою на зра­зок; у його мовленні є помилки.
	6	Учень висловлюється за опорами у межах вивчених тем відповідно до навчаль­ної ситуації, малюнка, уміє починати і закінчувати розмову, погоджуватись або не погоджуватись; у його мовленні мають місце помилки.
III. Достатній	7	Учень робить повідомлення з теми, простими реченнями передавати зміст прочитано­го, почутого або побаченого, підтримувати бесіду, ставити питання та відповіда­ти на них; у його мовленні є помилки, які не заважають спілкуванню.
	8	Учень уміє логічно висловлюватись у межах вивчених тем відповідно до навчальної ситуації, а також у зв'язку із змістом прочитаного, почутого або побаченого, вислов­люючи власне ставлення до предмета мовлення; уміє підтримувати бесіду, вживаючи короткі репліки; у його мовленні є помилки, які не заважають спілкуванню.
	9	Учень уміє логічно висловлюватись у межах вивчених тем, передавати основний зміст прочитаного, почутого або побаченого, підтримувати бесіду, вживаючи розгорнуті репліки; у його мовленні є помилки, які не заважають спілкуванню.
IV. Високий	10	Учень уміє без підготовки висловлюватись і вести бесіду у межах вивчених тем; у його   мовленні можуть бути незначні помилки.
	11	Учень уміє без підготовки висловлюватись і вести бесіду у межах вивчених тем, аргументуючи власне ставлення до предмета спілкування; у його мов­ленні можуть бути незначні помилки.
	12	Учень уміє вільно висловлюватись та вести бесіду відповідно до ситуації, без особливих зусиль, гнучко та ефективно користуючись мовними засобами.